Іноді я записувала кумедні моменти з життя моїх дітей, як то кажуть, по гарячих слідах. З цих двох коротеньких історій я починаю публікувати все, що в мене накопичилося за цей час.

– Я була адміном групи у вайбері, а потім суперадмін видалила мене не тільки з адмінів, а й узагалі з групи! А тепер чомусь додала мене знову, – розповідає мені моя дев’ятирічна донька Аліса.

– Ти була адміном групи??? Нічого собі! А як називається ця група? – трошки вкрадливо запитую я. Адже групи різні бувають, і мені цікаво, що це за група така та що там обговорюють. Я трохи хвилююся, але намагаюся робити вигляд, що все на сто відсотків ок.

– Але то ж у групи немає назви! – відповідає мені донька.

– Як немає? Просто ‘група’ і все?

– Ну… не зовсім, – говорить Аліса, – назва є, але її не можна прочитати, бо замість назви там смайлики, зірочки та єдинороги! Тобто там тільки емоджі, та й все.

І я зовсім не знаю, добре це чи погано, що замість літер в назві єдинороги & Co, та й взагалі що мені їй відповісти на таке.

Читайте: Про сімейну пару та курячі стегенця

I ще одна історія, яка трапилася також вже у Швейцарії, десь за рік після приїзду.

– Діма!! Англійська в цьому році іѕ а must ! Ти, напевно, вже все забув, що знав! – кажу я, дещо емоціонально.

– Та нічого я не забув, мамо. Я ж англійською спілкуюсь з Х, з Ү і з Z.

– Не забув? Ну гаразд, тоді й зі мною розмовляй англійською, окей? От розкажи мені, що ти робив сьогодні, будь ласка.

– Ok, mom! So. I woke up early in the morning, took my phone and… I was surfing the Internet when my mom came into my room. Since then I’ve started having problems.