Привіт!

Мене звуть Таня Почтєнних. Я народилася, виросла, вийшла заміж, народила доньку, пішла працювати, розлучилася, знову вийшла заміж, народила ще двох дітей і знову працювала в Україні.

Я викладала англійську, вела блог про моду, грала в бадмінтон та ростила дітей. Але 22 лютого 2022 року Росія розпочала війну, і ми з  ними покинула країну. Зараз ми живемо у Швейцарії, у двомовному місті Фрібург.

Можливо вам буде цікаво: Маріуполь під окупацією. Сюрреалістична реальна історія

Так говорять діти. Про єдинорогів та знання англійської

Декілька фактів про мене,  про цей блог та про мої цінності

По-перше та по-главне, я буду дуже рада, якщо у вас і мене спільні цінности

Мене завжди любили діти, і мені завжди легко знайти з ними спільну мову. Я думала, що я прекрасний педагог, поки не народила двох молодших. Я зрозуміла, що майже всі мої педагогічні здібності – одна суцільна помилка. Чи, можливо, вони не поширюються на своїх дітей так, як мені цього хотілося б.

Напевно, як і багато хто з вас, я часто ставлю собі питання, навіщо я прийшла в цей світ. З одного боку, я точно знаю, що зробила ще далеко не все з того, що можу, а з іншого – я не впевнена, що все, що ми робимо, має хоча б якесь значення.

Сьогодні більше я схиляюся до другого варіанту. Можливо, це тому що цієї ночі росія атакувала моє рідне місто Одесу. Загинули діти і дорослі. Сльози на очах навіть у собаки-рятувальника.

В Україні я вела блог, де писала тільки про моду, але зараз я хочу писати просто про життя. Будемо вважати цей запис відправною точкою моєї кар’єри як блогерки, чи як мене там треба правильно назвати.

Мета та ціль – поділитися з вами своїми спостереженнями, радощами і враженнями і, можливо, тим самим наштовхнути вас на розв’язання якоїсь вашої проблеми, або, щонайменше, допомогти вам поглянути на вашу проблему збоку. Якщо ви втомилися, то заваріть собі чай або каву, або просто налийте келих вина. Потім влаштуйтеся зручніше в улюбленому кріслі й гортайте мій блог. Відпочивайте від метушні та проблем.

Що стосується моди та стилю, то мої правила такі:

• Мода – це мистецтво. Остерігайтеся підробок – у найширшому сенсі цього слова.
• Для мене мода і стиль важливі настільки ж, наскільки важлива хороша книга, відмінно знятий фільм або вишукана страва.
• Я не вважаю, що шопінгу потрібно приділяти більше часу, ніж, скажімо, фітнесу або прогулянці в парку з дитиною.
• Один лише зовнішній вигляд без внутрішнього наповнення не вартий нічого. “Тіло ніколи не зіграє душу.”
• Одягайтеся сміливо. Сміливо – не означає екстравагантно. Хоча екстравагантність у моді зараз, тож вирішувати вам.
• Не бійтеся помилятися. Жоден блогер, жоден стиліст ніколи не напише, що під чіноси з тонкої вовни слід вдягнути, скажімо, малинові шкарпетки. Але приблизно так чинять ті, хто задає модний тон. Стиль – медицина, тут помилку ніхто не помітить, а якщо й помітить, то й добре.
• Почуття стилю – як музикальний слух: навіть якщо його немає, його можна розвинути, якщо тренуватися щодня.
• Якщо стиль є, його потрібно шліфувати. Це твердження стосується не лише одягу – з літературними, музичними та гастрономічними смаками все те саме.

• Вибирайте в блозі готові образи, купуйте точно такий самий одяг і носите його.
• Будь-яка куплена вами річ має пасувати щонайменше до трьох речей із шафи.
• У моді природність. У моді свобода. У моді комфорт. Краса більше не вимагає жертв. Ну, мабуть, іноді)
• Мода, шопінг і стиль – це не марафон.
• Якщо провести паралель зі спортом і з тренуваннями, то одягатися потрібно на видиху, а не вдиху.